Адгезивний капсуліт плечового суглоба — це патологічний процес, пов’язаний з надмірним утворенням сполучної тканини у структурах плече-лопаткової сполуки. Розростання сполучної тканини призводить до появи болючих відчуттів, обмеження рухливості та стійкої дисфункції зчленування. Захворювання погіршує повсякденну активність та якість життя пацієнта.
Зміст:
Капсуліт плечового зчленування: що це?
Плечовий суглоб в нормі один з найбільш рухливих. Адгезивний капсуліт, відомий як синдром замороженого плеча, обмежує мобільність суглоба. Зчленування утворене головкою кістки плеча та суглобовою западиною, яка розташована в лопатці. Суглобова западина відрізняється округлою формою, що нагадує сплющене блюдце. Плечова кістка представлена у формі кулі, діаметр якої в 3,5 рази перевищує діаметр западини.
Будова суглоба плеча забезпечує широкий діапазон рухів:
- приведення та відведення перпендикулярно тулубу;
- кругове обертання;
- розворот руки назовні та всередину;
- рух руками паралельно тулубу.
Капсула — тканина, яка оточує і підтримує зчленування. Капсула складається з фіброзного та синовіального шарів. Фіброзний шар представлений міцною та щільною тканиною волокнистої структури. На деяких ділянках фіброзний шар стоншується з формуванням бурс та заворотів. На ділянках потовщення фіброзний шар утворює зв’язку суглоба. Бурса – заповнений рідиною мішечок, який перешкоджає тертю кістково-хрящових структур і забезпечує амортизацію під час руху. Синовіальний шар складається із сполучної тканини. Капсуліт плечового суглоба відображає наслідки запалення, що протікає у тканинах капсули.
Поширеність патології становить близько 5% населення. Серед хворих на цукровий діабет частка пацієнтів досягає 20%. Для початкової стадії типове поступове наростання больового синдрому та зменшення діапазону рухів, що особливо помітно при обертанні та відведенні. Локалізація хворобливих відчуттів – зона плеча. Пізніше із залученням до патологічного процесу прилеглих структур біль поширюється на зону шиї та лопатки. Найчастіше капсуліт вражає не домінуючу кінцівку. У 50% випадків виявляється двостороння форма захворювання. У клінічній практиці описані випадки мимовільного покращення стану пацієнта протягом 1-3 років.
Капсуліт плечового суглоба: симптоми
- І стадія. Характеризується процесом запальної інфільтрації у синовіальному шарі. Виявляється помірним болем, який частіше турбує вночі. На І стадії обсяг рухів зберігається. У ході інструментального обстеження виявляються ознаки синовіту – запального ураження синовіальної оболонки, без утворення спайок.
- ІІ стадія. Протікає і натомість проліферації — розростання сполучної тканини в синовіальний шар. Проявляється посиленням больового синдрому та скороченням обсягу рухів. У ході інструментального обстеження підтверджується підозра на синовіт і виявляється зменшення завороту (кишені) капсули в пахвовій зоні.
- ІІІ стадія. Характеризується утворенням колагенової тканини із щільною структурою. Спостерігається зниження рухової активності у всіх напрямках. Інструментальна діагностика показує зменшення ознак синовіту із прогресуванням спайкового процесу.
- IV стадія. Усунення синовіту призводить до зменшення больового синдрому. Для стадії характерний розвиток стійкої вираженої контрактури.
У деяких випадках після 18-24 місяців відбувається самостійний регрес захворювання з усуненням симптомів. В інших пацієнтів можлива втрата функціональності кінцівки до інвалідності.
Причини адгезивного капсуліту
Точні причини виникнення патології остаточно не вивчені. Фіброз — розростання сполучної тканини, що розвивається внаслідок запального процесу, який зачіпає тканини, що оточують суглоб. Плечовий капсуліт часто обумовлений травмою плеча. Поширені травми, що призводять до розвитку хвороби – вивих плеча, перелом плеча чи кісток лопатки. Сприятливі фактори:
- вік старше 40 років;
- генетична схильність;
- жіноча стать;
- цукровий діабет, аутоімунні хвороби, порушення у роботі щитовидної залози та інші ендокринні захворювання в анамнезі;
- підвищені фізичні навантаження, пов’язані із професійною діяльністю чи заняттями спортом.
Спровокувати адгезивний капсуліт можуть оперативні втручання на органах грудної клітки, у зоні лопатки та плеча. Патологія часто виявляється у пацієнтів, які з різних причин (переломи, операції) стикаються з необхідністю тривалої іммобілізації (нерухомості) плечового суглоба.
Діагностика
Діагноз ставлять на підставі даних анамнезу, клінічної картини та результатів інструментального обстеження. Основні методи діагностики:
- візуальний огляд з пальпацією та контролем рухливості суглоба;
- рентген;
- артрографія;
- MРT.
Коректна діагностика допомагає виключити інші можливі захворювання зі схожою симптоматикою. Рентгенографія дозволяє оцінити стан кісткових та хрящових структур. Артрографія показує структурні зміни у суглобах та прилеглих тканинах. У ході МРТ виявляють запальні та дегенеративні процеси в капсулі.
Інструментальне обстеження допомагає виключити інші причини болю та малорухомості у плечовому зчленуванні – радикулопатію, артрит, порушення функцій ротаторної манжети, артроз, вивих плеча, неправильне зрощення переломів кісток.
Як лікувати адгезивний капсуліт плеча
Мета лікування – відновлення повної рухливості зчленування. У деяких пацієнтів поліпшення стану відбувається спонтанно. Універсальний алгоритм не розроблено. Програма терапії індивідуальна – від спостереження динаміки до оперативного втручання. Лікар обирає методи лікування, орієнтуючись на симптоми, скарги пацієнта та результати обстеження. Лікування адгезивного капсуліту залежить від стадії перебігу та клінічної картини. Консервативні методи пріоритетні. Консервативна терапія спрямована на усунення запального процесу та больового синдрому. Лікар призначає препарати:
- кортикостероїди та гіалуронову кислоту у вигляді місцевих ін’єкцій;
- протизапальні засоби НПЗЗ, які одночасно дають знеболюючий ефект;
- анальгетики.
Максимальний результат медикаментозної терапії настає після 12-18 місяців. Комплексна програма консервативного лікування включає мануальну терапію, фізіотерапію і ЛФК. Спеціальні вправи покращують кровообіг в зоні ураження суглоба, що призводить до поліпшення постачання тканинам кисню та поживних речовин. Лікувальна гімнастика поєднується з фізіотерапевтичними процедурами — електрофорезом та фонофорезом, лазеротерапією та магнітотерапією, УВЧ та ударно-хвильовою терапією.
Операція проводиться у разі відсутності ефекту від консервативної терапії. Оперативне втручання показане при значному зменшенні рухового діапазону – менше 90° при піднятті кінцівки у фронтальній площині та до 0° при зовнішньому обертанні плеча.
Лікувальна гімнастика
Лікувальна фізична культура — один з основних методів консервативного лікування. ЛФК — метод першої лінії, який дає виражений та стійкий результат. При синдромі замороженого плеча вправи на розтяжку критично важливі доя досягнення терапевтичного ефекту.
Вправи переважно спрямовані на зміцнення та релаксацію м’язів, що оточують плече, для збільшення діапазону рухів. Раннє введення ЛФК у програму лікування та регулярне виконання вправ покращують самопочуття пацієнта.
Для досягнення результату комплекс вправ, підібраний лікарем, виконують не менше 4 тижнів. Рекомендується 5-6 підходів упродовж дня. При виконанні гімнастики можлива поява дискомфорту, який не є показанням для скасування ЛФК. Заняття слід припинити у разі появи сильного болю.
Профілактика
Профілактика розвитку захворювання передбачає уникнення надмірних навантажень та травм. Важливо контролювати показники ваги, своєчасно лікувати інфекційно-запальні, ендокринологічні, аутоімунні хвороби. Корисні дозовані фізичні навантаження.
При появі перших ознак патології запишіться на прийом до лікаря-фізіотерапевта МЦ Рубінко. Виявлення захворювання на ранньому етапі та адекватне лікування допоможуть уникнути ускладнень, повністю відновити рухливість та функціональність суглобу плеча.
Замовте консультацію лікаря прямо зараз
